Столяр будівельний, паркетник

 

Жодне будівництво не може обійтись без столяра. Від його уміння, професійних навиків, естетичного смаку залежить вигляд будинку чи приміщення. Столяр – багатопрофільна професія. Він може виконувати роботу скляра; при виготовленні меблів працюють столяри-мебльовики; ремонт та виготовлення високохудожніх виробів із дерева виконують червонодеревники та реставратори. У столярній справі приховані величезні можливості для винахідництва. 
Столяр – одна з небагатьох професій, яка завжди актуальна і затребувана. Вибирати її варто людям, які «відчувають дерево», схильні до ручної праці, конструювання.Історія професії

Обробка деревини одне із перших ремесел, якими опанувала людина. Майже всі матеріальні речі, які нас оточують виготовили із дерева. Все це виготовили майстри столярних робіт. Фахівці, які працювали з деревиною, завжди були у пошані.

Історія розвитку столярного ремесла розпочалась ще із стародавнього Єгипту. У ті часи меблі мали конструктивний характер та строго геометричну форму, їх декорували золотою фольгою, інкрустували цінними породами дерева, перламутром, слоновою кісткою.

У середні віки стали модними масивні меблі, що виготовляли із товстих дощок з металевими оковками.

Досягненням для розвитку історії столярної майстерності став винахід у 1320 році дворучної пили. Завдяки такому інструменту технологія виробництва меблів значно удосконалилось.

В епоху відродження з’являється спосіб нарізання тонких пластинок цінного дерева — шпону. І до сьогодні декорування шпоном меблів являється самим популярним.

В 17 столітті Європейські громадяни користуються новими видами меблів: бюро, комод, секретер і іншими. Стільці та крісла стали обтягувати шкірою, гобеленами та спеціально вишитими тканинами.

Надалі столяри по виготовленню меблів, робили меблі в залежності від розвитку історичних та художніх стилів Європейського мистецтва — Рококо, Неокласицизм, Ампір і багато інших. При виробництві сучасних меблів особливо ціниться простота і економічність виробництва. Поступово ручна обробка витісняється механічною, але не зважаючи ні на що справжні шедеври столярної майстерності як і 1000 років потому створюються вмілими руками досвідчених майстрів.

Серед всіх матеріалів, які використовуються у будівництві і промисловості, дерево являється самим популярним. Тому необхідність у професії столяр і досі являється актуальною. Раніше всю обробку дерева в будівництві доручали одній людині, та вже потім розділили на дві професії столяр і тесляр.

Професія «Паркетник». Паркетник — це робітник, який настеляє паркетну підлогу в житлових будинках та будівлях громадського призначення.

Характеристика процесу праці:

Робота паркетника складається з:

• улаштування основи, на яку згодом буде настелено паркет;

• підбору паркетних щитів або клепки за розміром, кольором і сортом;

• підготовки основи до настелення паркету;

• наклеювання або прибивання паркету на підготовлену основу;

• циклювання та натирання паркетної підлоги, нанесення на неї лаку.

Висококваліфіковані паркетники часто залучаються до реставрації унікальних художніх паркетних підлог. Сучасні майстри дбайливо зберігають і розвивають традиції та секрети ремесла багатьох поколінь паркетників.

Історія професії

Натуральна паркетна підлога являє собою акуратно і точно підігнані один до одного мініатюрні дощечки, покриті лаком або натерті до блиску мастикою. Своє право на існування паркет підтверджує от уже три сторіччя. Поява перших паркетних підлог відноситься до XVIII століття. Прабатьком паркету була проста дощата підлога, що у порівнянні з іншими видами напільних покрить мав безсумнівні переваги. Єдиною перешкодою його переможного ходу в палаци і покої правителів і вельмож була сумовита одноманітність і однотонність довгої дерев'яної дошки, нехай і добре виструганою і покритою фарбами або лаками. У цьому дерев'яні підлоги програвали мозаїчним кам'яним (керамічним) полам. З кераміки можна було виготовити фрагменти різної форми і кольору і скласти красиві візерунки на підлоги. Те ж відноситься і до кам'яних підлог. Використовуючи кам'яні плити (пластини) різних кольорів і відтінків з різних родовищ, можна було настилати підлоги такої ж краси, як стіни і стелі палаців, в обробці яких уже були досягнуті великі успіхи. Але кам'яні і керамічні підлоги були холодними, вони більше підходили для господарських приміщень, лазень, внутрішніх двірських майданів. Вони не могли замінити дерев'яну підлогу. Виникла думка розчленовування монолітної дерев'яної дошки на геометрично  правильні планки, з яких можна було б складати різні варіанти напільних покрить. Це вже було зародження штучного паркету. Довгий час такі підлоги були приналежністю тільки пишних залів, офіційних установ, маєтків знаті. Дорожнеча поряд з необхідністю залучення досвідчених майстрів стримували широке поширення паркетних підлог. А коли згодом прийшло уміння настилання паркетної підлоги з використанням різних порід деревини, то мати такі підлоги стала долею вузького кола обраних. Адже це дозволяло створювати такі високомистецькі напільні покриття, які можна було віднести до творів мистецтва. Це був уже художній паркет. Удосконалювання його стримувалося тільки умінням майстрів вирізувати складні за формою фрагменти з деревини різних порід. Треба було вже спеціальне устаткування.